Балтійська полеміка
Подія, початок якої різними джерелами датується, починаючи з 1918 року.
Спортивний рух, зокрема футбольний набув розвитку в балтійських країнах, що зумовило принципові протистояння між збірними командами Литви 
, Естонії 
та Латвії 
. Найбільшої принциповості досягло в 1927 році, коли й було вирішено провести перший футбольний турнір на континентальній території Європи - Кубок Балтики.
Яблуком розбрату постало питання, в якій країні футбол набув більшого розвитку. Естонці вважали, що вони провідні вже через згадку Невідомим автором у його ретроспективах. Латвійці в свою черги розглядали це питання під іншим кутом, але про той кут не знав навіть Невідомий автор, а це багато що пояснює.
Провідним на балтійських землях був саме литовський футбол. Більш того литовську збірну можна вважати однією із найсильніших в північній Європі в міжвоєнний період. Найлегендарнішим гравцем того періоду також був литовець - Марцинкус , хоча латвійці й намагались виставити таким посереднього воротаря Юргенса . А в естонців й того не було, їх гравці були відомі чим завгодно, навіть злодіяннями під час Другої світової війни, але не футболом. Показовий приклад Міксона .
Під час Радянської окупації провідним клубом Балтики був “Жальгіріс” . Про клуби інших країн Невідомий автор в своїх численних працях, які в історії футболу мають узагальнювальну назву “ретроспективи”, говорив про те, що в Латвії вони були слабко розвинуті. Щодо Естонії він сказав наступне: “В Эстнии насчет футбола в советские времена была полная ж…”.
В часи незалежності ситуація не змінилась - Литва зберегла провідні позиції в регіоні, а литовські легіонери досягли більших успіхів, аніж латвійські чи естонські . Та й фінансування в Естонії на такому рівні, що найближчим часом ситуація не зміниться.
Але цих беззаперечних доказів недостатньо опонентам, і Балтійська полеміка триває й донині, хоча найбільш гострим протистояння було в міжвоєнний період.