Балтийский словарь — ЛБ-3

Подія, описана у цьому словнику, відбулася в XX — на початку XXI століть нашої ери; у науковій літературі цей предмет згадується під назвою «Балтійської полеміки».

На півночі Старого Світу затишно заховався стародавній регіон, футбольні поселення якого стежини фанатів здебільшого оминають, а сам футбол доволі далекий від тих бюджетів, які є в клубів Англії, Іспанії, Німеччини та навіть України, а тому гра тут справжня, жива, щира та неповторна.

Балтійські збірні не досягали успіхів на чемпіонатах Європи та світу, їхні клуби стають доволі бажаним шматком балів для таблиці коефіцієнтів УЄФА на ранніх стадіях єврокубків, але чого дійсно не віднімеш у Латвії, Литви та Естонії - футболу таким, яким ти його не побачиш з трибун “Олд Траффорд”, “Камп Ноу” чи “Сан Сіро”.

Як пише Невідомий автор , на початку століття найсильнішу збірну мав визначити КУБОК БАЛТИКИ — який зібрав три збірні. В ті роки подія викликала значну увагу, але її наслідки, переможці та переможені сьогодні визначаються складно. Є статистика, але литовські, естонські й латвійські джерела присвятили їм безліч досліджень і в кожного своя думка. Полеміка продовжується й дотепер.

Як би там не було, Невідомий автор видав усю зібрану інформацію з Балтійського питання у формі, що дозволяла охопити усе це різнобарвне чтиво - у вигляді інформації на семи сайтах під назвою “Балтійський словник”. За однією версією (литовською), текст книги був продиктований видавцеві футболістом на ім'я Фьодор Черенков.

Перший словник було створено з вірусом і баґами, які могли зашкодити читачу. Потрапивши на комп’ютер користувача, словник починав виробляти такі лиха, що сучасні Petya.A навіть не спромоглися б уявити в своїх найбільш лихих фантазіях. Старожили подейкують, що саме через це було вирішено перейти на Windows NT. Випуск словника пов’язують не тільки з проблемами, які створювали копії його примірників та паралізували весь робочий світ, що відкривав їх та ніколи вже не закривав; а ще й з технологічним бумом 90-х. Уявляєте, що може зробити друге видання?

«Якщо ви прокидаєтесь і у вас перед очима Коал, знайте, що ви вже не на цьому світі».

Сьогодні неможливо встановити, як виглядав Балтійський словник, оскільки єдина збережена його версія — з вірусом і патчем (допоміжним) — були видалені лідером проекту GNU особисто, оскільки вірус хоча й розповсюджувався вільно, але був написаний під абсолютно неадекватною ліцензією, якій до справді вільної, як відчайдушній хтивій домогосподарці до членства в елітному інституті шляхетних дівчат, а патч - так взагалі суцільний рашизм.

В даний частково відновлений словник включено збережені записи Невідомого автора. Структура Балтійського словника, складеного з естонських, латвійський і литовських джерел умовна, як розміщались статті на шести сайтах - невідомо.

Одночасно треба пам'ятати про наступне. Розробники цього другого видання Балтійського словника свідомі того, що матеріал Невідомого автора не є достовірним, що він міфічний настільки, наскільки це взагалі є можливим,

Треба звернути увагу й на те, що тут, зі зрозумілих причин, не могли бути збереженими порядок слів і алфавіт первинного словника, в якому використовувались три мови.

Зрештою, всі ці недоліки не повинні розцінюватись як непоправні втрати: читач, який умів з порядку словникових статей відчитати потаємний зміст книги, давно вже зник, а сучасна читацька аудиторія вважає, що питання уяви належить виключно до компетенції автора, і її ця проблема взагалі не стосується. Особливо, коли мова йде про якийсь словник.

Попри всі перешкоди, ця публікація зберегла деякі позитивні якості первісної. Вона теж може читатися безліччю способів. Словник побудований так, що читач може мандрувати від статті до статті майже нескінченно, але з кожного місця повернутись на будь-яку точку, де вже був.

Це — відкрита публікація, яку можна закрити, а потім взятися дописувати її знову. У майбутньому вона може зустріти нових авторів, продовжувачів і дописувачів. У ній є словникові статті, конкорданції і натяки, як у святих книгах чи кросвордах, а всі імена й поняття, помічені мордами різнобарвних коал, слід шукати у відповідному словнику, де написано про них більш докладно. Тобто, слова з позначкою:

— слід шукати в Литовській книзі цього словника

(Кілгор)

— слід шукати в Естонській книзі цього словника

(Yayapapa)

— слід шукати у Латвійській книзі цього словника

(Цвірк)

Таким чином, читач може поводитись з цією публікацією так, як йому буде найзручніше. Але, правду кажучи, читача може спіткати та ж сама доля, що й Невідомого автора, який заблудився в чужих ретроспективах, так ніколи й не знайшовши дороги назад; так і читач може збитися зі шляху і загубитись між словами цієї книги. Тоді залишиться йому єдиний вихід: повернути від середини у будь-яку сторону, прокладаючи свою власну стежку. Він може йти крізь книгу, як через евкаліптовий ліс, — від знаку до знаку, орієнтуючись на різнокольорових коал.

Кожен читач сам укладе для себе свою книгу, зібравши її в єдине ціле, як у ловлі раків чи написанні редакционок, і з цього словника він, як із дзеркала, візьме рівно стільки, скільки можна буде взяти по добру, бо, як написано на одній зі сторінок цього лексикону: “Я в подобных случаях всегда прав. Жизненный опыт никуда не девается”.

Зрештою, ретроспектива ніколи не повинна бути прочитана вся; з неї можна взяти лиш половину чи перейти відразу до коментарів, й на тому зупинитися, як зі словниками найчастіше й роблять. Чим більше шукаєш, тим більше і знаходиш, отож щасливому дослідникові відкриються усі зв'язки між іменами цього словника. А інше — для інших.